Екологічний моніторинг. Біоіндикація.

Аватар пользователя
агроном
Сообщений: 6
Зарегистрирован: 15 янв 2016, 18:06
Населенный пункт: Бердянск

Екологічний моніторинг. Біоіндикація.

Сообщение агроном » 29 янв 2016, 15:36

Екологічний моніторинг являє собою систему спостережень у просторі і у часі, які дають інформацію про стан навколишнього середовища з метою оцінки і прогнозу параметрів навколишнього середовища, що мають значення для людини.
До методів ведення моніторингу відноситься біологічний метод, що базується на використанні біоіндикаторів. Біологічні індикатори (біоіндикатори) – види, групи видів або суспільство живих організмів, за наявністю, ступенем розвитку, зміною морфологічних, генетичних, біохімічних та інших ознак яких судять про стан, специфічні особливості і якості навколишнього середовища та його компонентів, про антропогенні зміни довкілля. В тому числі про склад грунту, присутність корисних копалин, забезпеченість території мікроелементами, вологою, поживними речовинами, про наявність, склад і концентрації в середовищі забруднюючих речовин.
Традиційно для еколого - токсикологічної оцінки застосовують хіміко – аналітичні методи. Вони дають «миттєве» відображення картини забрудненості певних об’єктів (води, грунту) конкретними токсикантами. Однак вони не можуть відобразити стан екосистеми в цілому, оцінити весь спектр забруднюючих речовин і їх взаємодію один з одним. Крім того, суттєвий недолік цих методів – їх висока трудомісткість, необхідність придбання вартісного високоточного аналітичного обладнання. При цьому виявлення спектру забруднюючих речовин – компонентів довкілля – не завжди дозволяє судити про їх токсичність для теплокровних тварин і людини. Для багатьох хімічних речовин не розроблені гігієнічні нормативи (гранично – допустимі концентрації, порогові дози і т.д.), за якими можна оцінити ступінь впливу на людину.
В той час, як прибори визначають лише ті речовини, для яких вони призначені, не реагуючи на речовини, концентрація яких нижче границі виявлення, біоіндикатор сприймає всі забруднюючі речовини. Можливості біоіндикаторів можуть служити важливим доповненням до фізичних і хімічних методів дослідження.
Перспективність біодіагностики визначають доступність, простота, експресивність і надійність цих методів контролю.
Біоіндикація передбачає собою оцінку якості середовища існування і його окремих характеристик по стану його біоти і природних умовах. Прикладом біоіндикації є домашні бджоли. Комахи збирають нектар і пилок з рослин, розташованих на певній території біля вуликів. Якщо зробити хімічний аналіз отриманого меду, можна оцінити забруднення цієї території важкими металами та хімічними речовинами (пестицидами, промисловими викидами і т.д.).
Біотестування є оцінкою якості об’єктів довкілля (переважно у лабораторних умовах) з використанням живих організмів. Біотестування дозволяє за допомогою спеціально підібраних, високочутливих до забруднення тварин - біотестів визначити токсичність проб з досліджуваних територій, оцінити екологічний та токсикологічний стан агроценозів і можливі його наслідки.
Біоіндикація стану грунтового покриву
Біологічний спосіб індикації стану довкілля і його компонентів включає ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та біохімічні методи.
Ботанічні методи індикації та діагностики (методи фітоіндикації)
Фітоіндикація заклечається у використанні як рослинного покрову в якості показника стану досліджуваних компонентів середовища.
Індикаторні ознаки рослин на флористичні,фізіологічні, морфологічні, фітоценотичні.
Флористичні ознаки відображують відмінності у флористичному складі досліджуваних ділянок. Вони є наслідком пристосування окремих видів рослин до певного комплексу екологічних умов. До засолених грунтів пристосовані рослини – галофіти (верблюжа колючка, саксаул, деякі види полину), на незасолених територіях ростуть гликофіти.
По відношенню до гранулометричного складу грунтів є: псамофіти (рослини пісків - саксаул, джузгун, ефедра, астрагал, верба гостролиста, арістида периста, піщана акація) і пелітофіти (рослини глин - полин біло земельний, ежовник солончаковий). На каменистих і щебенистих субстратах ростуть рослини – петрофіти (каменеломка).
Прикладом індикатора збагачених поживними речовинами грунтів є кропива.
Морфологічні ознаки виявляються в змінах забарвлення і форми листків, будови кореневої системи, ширини річних кілець дерев; в особливостях будови тканин і окремих клітин.
При вирощуванні ячменю на грунтах з підвищеним вмістом міді, його листки втрачають нормальне забарвлення і стають хлоротичними. Подібна реакція спостерігається при надлишку бору у рослин ячменю, помідорів і картоплі. При надмірній кількості марганцю листя ячменю покриваються бурими плямами.
Фізіологічні ознаки передбачають облік особливостей хімічного складу і обміну речовин (пігменти, білки, жири, значення осмотичного тиску, водо утримуюча здатність, інтенсивність транспірації).
Фітоценотичні ознаки пов’язані з особливостями структури рослинного покриву (рясність і розсіяність, ярусність, мозаїчність).
Грунтово – зоологічна індикація
Структура тварин, що живуть у грунті, а саме такі показники, як загальна кількість безхребетних, їх трофічні групування, видовий склад і, особливо, кількісні сполучення окремих груп грунтових тварин, можуть служити критеріями для ландшафтної характеристики місцевості.
Зоомаса мезофауни (тіл великої кількості комах, хробаків, багатоніжок та інших ґрунтоутворювачів) є активним компонентом ґрунтотворного комплексу.
Реакції поведінки різних представників тваринного світу також можуть бути індикаторами стану навколишнього середовища і окремих його складових. Наприклад, у дослідах по впливу на бджіл інсектициду дельтаметрину було встановлено, що при дозі у 27 разів меншій за ЛД 50 (летальну дозу) бджоли втрачали просторову орієнтацію.
Мікробіологічна індикація
Серед біологічних методів індикації найбільш чутливими є мікробіологічні, що пояснюється особливостями мікробіоти, які обумовлені виключно високою чутливість мікроорганізмів до будь – яких змін стану природного середовища і його складових.
Значну увагу в останні роки приділяють індикації стану агроекосистем, що зазнають антропогенного забруднення. При цьому визначають фізіологічні, біологічні і морфологічні зміни мікробіоти; динаміка чисельності мікроорганізмів, видовий склад, інтенсивність функціонування, мутагенні ефекти і т.д.
Використання біоіндикації і біотестування не обмежується лише виявленням потенційний забруднюючих речовин. Також можна оцінювати ефективність технологій вирощування сільськогосподарських культур, збереження стійкості агроекосистем, їх біологічного і генетичного різноманіття.
Сидоренко Анна Игоревна

Ответить на сообщение

Кто сейчас на форуме

Количество пользователей, которые сейчас просматривают этот форум: нет зарегистрированных пользователей и 1 гость