Алелопатія. Грунтовтомлення

Аватар пользователя
агроном
Сообщений: 6
Зарегистрирован: 15 янв 2016, 18:06
Населенный пункт: Бердянск

Алелопатія. Грунтовтомлення

Сообщение агроном » 01 фев 2016, 19:15

Алелопатія являє собою явище прямої хімічної взаємодії рослин. Вона проявляється у сприятливому або шкідливому взаємовпливі всіх рослин і мікроорганізмів через середовище внаслідок виділення ними продуктів життєдіяльності.
Практично кожна рослина виділяє роль регулятора взаємовідносин, оновлення, розвитку і зміни рослинного покриву в біогеоценозі. Загалом, алелопатія – це складне екологічне явище, що має різну природу і відбувається шляхом дії різних механізмів (наприклад, алелопатичному грунтовтомленні, при міжкореневому обміні метаболітами, змиванні токсичних речовин з листків, поглинанні сухим ґрунтом ефірних масел, поверхневому засоленні субстрату).
Взаємодія рослин може бути позитивною, якщо одна рослина виділяє речовину, що стимулює ріст і розвиток іншої, або негативною, якщо взаємодія (трапляється найчастіше) має інгібіторний (пригнічуючий) характер. Наприклад, полин виділяє у грунтовий розчин асинтин – алкалоїд, що шкідливо діє на більшість видів рослин, обмежуючи їх поширення.
Ступінь злісності деяких бур’янів переважно залежить від шкідливості їх виділень для певного виду сільськогосподарських рослин.
У деяких випадках речовини, що виділяються певним бур’яном, не пригнічують культурні рослини, а подекуди діють як стимулятори. Наприклад, пирій повзучий позитивно впливає на овес, редька дика польова не тільки не пригнічує, а й стимулює ріст гірчиці польової. Пшениця і кукіль біохімічно сприяють росту і розвитку один одного. Аналогічне спостерігається в дії біологічно активних сполук, що нагромаджуються в ризосфері (шар грунту, прилягає до коренів рослин) вівса та гірчака шорсткого.
В свою чергу бур’яни можуть пригнічуватись культурними рослинами. Наприклад пирій повзучий сильно пригнічується гречкою, багато бур’янів – коноплею. При цьому культурні рослини діють на бур’яни вибірково. Зокрема, овес, пригнічуючи лободу і мишій, не пригнічує чистець і жабрій; просо, пригнічуючи жабрій, не впливає на лободу і мишій; гречка, пригнічуючи чистець і жабрій, не пригнічувала лободу і спориш.
Речовинами, що виділяють рослини, можуть бути ферменти,мінеральні сполуки, органічні кислоти, цукри, вітаміни, амінокислоти. У виділеннях яблуні виявлено флоридин, полину гіркого – абсинтин, буркуну білого – кумарин, пирію повзучого – агропірен, вівса – скопелетин.
Виділення речовин в середовище спостерігається вже на початку життєвого циклу рослин – при набуханні та проростанні насіння. Насіння бур’янів може негативно впливати на насіння культурних видів. При спільному пророщуванні у чашках Петрі насіння щириці звичайної пригнічувало проростання насіння пшениці, проса і ріст зародкових корінців цих культур. При набуханні насіння дурману виділяється алкалоїд скополамін, що пригнічує проростання насіння ячменю, пшениці та інших культур.
Існує експериментальний матеріал про взаємовплив насіння культурних рослин при їх проростанні. Наприклад, виділення суплідь буряка стимулюють проростання насіння вівса, ярої пшениці, квасолі, сої, соняшника; пригнічують проростання кукурудзи, проса, жита, гороху, люцерни, бобів, редису і не впливають на пшеницю озиму та гречку.
Дані про взаємовплив насіння при проростанні важливі для розробки практичного використання у змішаних посівах при висіванні компонентів сумішок в одну лунку або рядок.
Корені зернових, круп’яних, олійних, технічних, овочевих і кормових культур виділяють в середовище різноманітні органічні речовини. Кількість і хімічний склад виділень залежить від виду і віку рослин, фази розвитку, умов вирощування (температура і вологість ґрунту, рівень забезпеченості елементами живлення, освітленість тощо).
При монокультурі виділення рослин створюють мікрофлору, що призводить до накопичення мікробів – токсиноутворювачів.
Рідкі виділення одних рослин проникають в інші не тільки через кореневу систему, а й через інші клітини. Волога, яка випаровується з рослин одного виду, може діяти на рослину іншого виду стимулюючи або пригнічуючи (залежно від речовин, що містяться в ній). Це слід мати на увазі при підборі рослин для змішаних та покривних посівів, а також при складанні сівозмін, виборі попередників. Наприклад, листя, стебла і боби нуту покриті волосками, що виділяють сік, який утримує щавлеву та яблучну кислоти. Ці речовини пригнічують ріст кукурудзи при сумісному вирощуванні цих культур.
Існує думка, що речовини, які виділяються з мертвих рослин та їх частин (рослинні залишки), відіграють більшу роль, ніж виділення живими рослинами. Серед післязбиральних решток культурних рослин особливо багаті інгібіторними речовинами бадилля огірків, помідорів, перців, листя капусти, моркви, хрону, соняшника, конюшини та люцерни. Меншою алелопатичною активністю характеризуються рештки хлібних злаків, зернобобових, проса, гречки.
Широке розповсюдження інгібіторів в рештках бур’янів. Зокрема, встановлено алелопатичну агресивність пирію повзучого, лободи білої, росички війчастої на кукурудзу. Практично всі високостебельні бур’яни мають високу алелопатичну активність, особливо щавель кінський, бур’яни роду амброзія та їх залишки, що розкладаються.

Чисті посіви культур на одному і тому ж полі зумовлюють нагромадження в ґрунті такої кількості активних речовин, яка викликає так зване грунтовтомлення. Грунтовтомленням називають втрату або значне зниження родючості грунту в результаті вирощування деяких сільськогосподарських рослин або при беззмінній культурі одних і тих же видів. З грунтовтомленням борються шляхом введення сівозмін, парових полів, змінюючи агротехніку.
Алелопатичне грунтовтомлення відомо для багатьох культур. Сильну ґрунтовтому спричинюють так звані аутоінтолерантні рослини – люпин (при беззмінному вирощуванні на третій-четвертий рік повністю випадає), льон, цукрові буряки, горох, конюшина, люцерна, ріпак, соняшник.
Аутотолерантні рослини – кукурудза, картопля, жито, соя, квасоля, коноплі - при достатньому удобренні задовільно переносять монокультуру, лише при тривалому беззмінному вирощуванні слабко втомлюють грунт, проте в сівозміні вони дають більш високі врожаї.
Кукурудза на чорноземі значно гірше росте після гречки, ніж після гороху, сочевиці, пшениці та квасолі. Пригнічуюча дія гречки на кукурудзу відмічається також при одночасному їх висіві на сусідніх ділянках. У той же час кукурудза, рис, картопля, тютюн, виноград практично не втомлюють грунт і при підтримці відповідного поживного режиму, своєчасній боротьбі з бур’янами, шкідниками та хворобами їх можна вирощувати на одному місці.
Грунтовтомлення – комплексне явище, обумовлене взаємодіючими причинами: нагромадження фітопатогенів та шкідників, порушення балансу поживних речовин, зміна рН та погіршення водно-фізичних властивостей грунту, надмірне розмноження бур’янів, однобічний розвиток мікрофлори, нагромадження в грунті токсичних речовин.
Озимі і ярі зернові культури не рекомендується висівати на одному й тому ж полі більше двох років підряд. Не слід розміщувати зернобобові культури після зернобобових або багаторічних трав. Повертати на попереднє поле цукрові буряки можна через 3-4 роки, льон-довгунець і люпин – через 6-7 років, а соняшник – через 7-8 років. Інакше у цих культур різко знижується врожайність.
Сидоренко Анна Игоревна

Ответить на сообщение

Кто сейчас на форуме

Количество пользователей, которые сейчас просматривают этот форум: нет зарегистрированных пользователей и 0 гостей